Світовий ринок землі: правила і обов’язки
Про те, щоб запобігти зовнішній експансії, кожна держава продумує систему обмежень для іноземців на купівлю сільгоспземель, і в кожній країні – своя специфіка таких обмежень.У таких країнах як Франція, Великіа Британія, Бельгія, Люксембург іноземці мають такі самі права на придбання землі, як і громадяни країни. Проте, у світі більш поширена практика введення обмежень на власність і використання землі іноземцями.
Про це пише у своєму блозі експерт із земельних питань, доктор економічних наук, професор кафедри міжнародних економічних відносин та європейської інтеграції ЖНАЕУ Віталій Данкевич.
«За відсутності таких обмежень українські фермери і фізичні особи на початковому етапі можуть виявитися неконкурентоспроможними покупцями порівняно з іноземцями», – вважає Віталій Данкевич.
Професор подає інформацією про те, які обмеження щодо власності та використання землі іноземцями діють в інших країнах.
Норвегія
Іноземцям потрібно отримувати спеціальний дозвіл.
Угорщина, Литва, Латвія, Естонія, Словаччина
Купувати землю дозволено тим іноземцям, які є громадянами ЄС або країн Європейської економічної зони.
Німеччина, Фінляндія, Нідерланди, Італія
Покупець має бути місцевим жителем.
Болгарія
Іноземні особи чи компанії можуть придбати землю сільгосппризначення, лише за умови, що вони проживають чи ведуть свою діяльність на території Болгарії понад 5 років.
Угорщина
Діє мораторій на продаж землі іноземцям, а держава регулює земельні відносини – викуповує у приватних осіб, надає її в оренду.
Молдова
Діє заборона на відчуження землі іноземцям, проте особи, які мають подвійне громадянство, можуть бути власниками землі.
Естонія
Іноземці (громадяни країн ЄС) можуть брати участь в операціях купівлі-продажу земель за умови використання її в сільськогосподарських цілях не менше ніж через 5 років. Для громадян країн, що не входять до ЄС, дозволено використання не більше 10 га земель, дрібні ділянки продаються вільно, незалежно від громадянства.
Польща
Іноземці мають доступ до ринку, якщо вони одружені з громадянином (громадянкою) Польщі та мешкали у країні останні 2 роки, або якщо вони мешкали в Польщі 5 років, після отримання статусу постійного резидента.
