Схід - справа делікатна: В Україні освоюють стандарт "ХАЛЯЛЬ" для яловичини
За виробництвом обов’язково спостерігають представники потенційних клієнтів
iAgro продовжує серію публікацій, присвячених нішевому агробізнесу в Україні. Ми вже розповідали про те, як у західних областях вирощують буйволів і племінних овець. Потім сфокусували увагу на рослинництві — освоєнні ринків аспарагуса і фундука, потім познайомилися з нюансами виробництва автентичного алкоголю і вирощування тропічних фруктів і східної пряності — шафрану, а також – з особливостями виробництва батата. Тепер пропонуємо знову повернутися до тваринництва.
Тваринницький бізнес в Україні намагається знайти незаповнені ніші у виробництві м’ясної продукції, які б забезпечували стабільний попит і максимальний фінансовий результат. Одним з таких напрямків є виробництво халяльного м’яса. «Халяль» – мусульманський стандарт поводження, зокрема, з продуктами харчування. У сучасному світі він вже вийшов за рамки суто релігійних традицій і поширюється в середовищі людей, які дотримуються здорового способу життя.
Українські виробники, прагнучи розширення ринків збуту, поступово підлаштовуються не лише під європейські, а й під східні стандарти. Василь Шевчук, директор ТОВ «Еком’ясо Полісся», розповів iAgro про особливості виробництва халяльної яловичини в Україні і про те, наскільки такий бізнес можна вважати перспективним.
Щоб відповідати вимогам стандарту «халяль», м’ясо має надходити від тварин, яких було вирощено, вбито і оброблено за певних умов. А саме – тварини мають забезпечуватися гарним доглядом, екологічним утриманням і натуральним харчуванням, а також бути абсолютно здоровими. Для забою допускаються тільки практики, які забезпечують швидкий і милосердний фінал; після забою кров тварини повинна вийти природним способом.
До впровадження халяльного бізнесу на нашому підприємстві, яке знаходиться в Житомирській області, підштовхнув наявний ринок збуту яловичини – мусульманський світ (країни Перської затоки, Туреччина, Азербайджан). Географічне розташування підприємства теж має значення. Якщо Південний і Центральний регіони України – більш родючі, то зона Полісся має всі можливості для масштабного вирощування великої рогатої худоби: тут є достатні обсяги випасів і сінокосів.
Ми зараз переобладнуємо підприємство під виробництво саме продукції «халяль». У першу чергу, ставимо халяльний бокс, де проходить забій тварин. Монтуватися такий пристрій має з урахуванням культурно-релігійних особливостей і традицій мусульманства, а саме – орієнтуватися на кибла (напрямок на Каабу, куди мусульманин звертає обличчя під час молитви – Ред.). Вартість боксу складає 17 тис. євро. Це великі інвестиції, але за рахунок експорту вони мають швидко відбитися.
У халяльному боксі під час забою одночасно працюють дві людини. Одна з обов’язкових вимог – забивати худобу повинен практикуючий мусульманин.
Є також певні вимоги до процесу виробництва м’яса «халяль» в залежності від напрямку експорту. Якщо брати співробітництво з Туреччиною, то при укладанні контракту прописується положення, що два представники тамтешніх міністерств (один з міністерства сільського господарства, другий з міністерства м’яса), повинні бути присутні на всіх етапах виробництва м’яса, починаючи від забою і закінчуючи холодильником, обвалкою і упаковкою. Вони слідкують за тим, щоби протягом усього виробничого процесу ніде не було контакту зі свининою, навіть не перетиналися потоки сировини, щоб виконувалися санітарно-гігієнічні вимоги тощо.
Загалом перевірка якості обов’язково проводиться спеціалістами тієї мусульманської країни, з якою укладено угоду, а також в обласних лабораторіях, які мають видавати сертифікати відповідності продукції за розширеними параметрами – від радіології до мікробіології.
Раніше співвідношення звичайної і халяльної м’ясної продукції на нашому підприємстві було 50 на 50. Зараз плануємо перейти виключно на випуск продукції «халяль». Реконструкція виробництва під ці плани триває вже понад два місяці. Вийти на такий формат роботи ми розраховуємо з 1 жовтня цього року, і вже до кінця року досягти максимальних потужностей – до 400 т халяльної м’ясної продукції на місяць.
Випускатимемо монопродукт – тільки яловичину-напівфабрикат у шматках вищого гатунку (биточна і задня частина), першого (лопатка, нижня частина ноги) і другого гатунку (міжреберка, грудинка).
На першому етапі роботи хочемо запросити працівників з Туреччини, вони складатимуть близько половини нашого штату: поділяться досвідом, навчать наших співробітників.
Основними споживачами нашої яловичини є Азербайджан, Єгипет і Турречина. Але близько 5% від загального обсягу будемо реалізовувати і на внутрішньому ринку. Це залишки, придатні для виготовлення ковбасних виробів.
На внутрішньому ринку України халяльний м’ясний продукт не надто відрізняється за ціною – він максимум на 10% дорожчий від звичайної яловичини. Напівтушка корови коштує 2,30 долл./кг, бика – 2,80 долл./кг, а м’ясо обвалене продається за 3,50 долл./кг і 4,20 долл./кг відповідно.
Є специфіка й у пакуванні: якщо для українського ринку продукція продається в стрейчевій і звичайній плівці, то на експорт вона направляється у вакуумних пакетах і в додатковій картонній упаковці. Це дає удорожчання приблизно на 5 центів за кг.
Маржинальність такого м’ясного бізнесу становить від 3 до 5% на обороті. А перспектива його розвитку залежить, у першу чергу, від наявності сировини. Тому ще в цьому році ми хочемо купити хоча б два діючих підприємства, які вирощують велику рогату худобу – адже з нуля починати набагато важче. Згодом, узимку, плануємо закуповувати телят і довести стадо до тисячі голів мінімум, аби мати резерв для своїх потреб і підстраховки виконання експортних контрактів.
