Гірчиця біла (Sinapis alba), або ж гірчиця англійська - однорічна трав'яниста рослина. Вирощують її як олійну рослину, а також в кормових цілях і як сидерат.
Світовий попит зростає, а з ним і ціна на гірчицю білу, - так в чому ж її цінність і чого варто очікувати в майбутньому?
Існує 6 видів гірчиці. Батьківщиною сарептської гірчиці є Південно-Західна Азія. Її вирощують в Індії, Пакистані, Україні, Росії та інших країнах. Однак найчастіше її можна зустріти в якості рослини-бур'яна. А ось такі види, як чорна і біла гірчиця культивуються в Європі і Передній Азії. Біла гірчиця - це олійна рослина, у той час як чорну більше використовують для виготовлення кулінарних приправ за типом діжонської гірчиці.
Існує три види білої гірчиці. Один з них - Sinapis alba, який однаково популярний по всьому світу. Найпоширенішими сортами вважаються Талісман, Еталон, Зіленда і Кароліна, які відрізняються високою продуктивністю рослини і насіння.
Біла гірчиця допомагає відновити бідний грунт, насичуючи його азотом і фосфором. Вона добре вбирає важкорозчинні мінерали і переробляє їх у більш прості форми. Ця рослина є хорошим розпушувачем для грунту, покращуючи його структуру, до того ж вона стримує ріст бур'янів. Ефірні олії, які виділяє гірчиця, допомагають знизити кількість слимаків і дротяника. Також білу гірчицю часто засівають між основними врожаями, що дозволяє ефективно боротися з патогенами фітофтори, гнильних мікроорганізмів.
Якщо ж посіяти гірчицю восени і залишити на зиму нескошеною, вона стане прекрасним засобом для мульчування, зберігаючи вологу в ґрунті і запобігаючи його глибокому промерзанню. Якраз в цих цілях її використовували в нашій країні найчастіше, але зростання ціни на гірчицю білу змусило багатьох аграріїв переглянути своє ставлення до неї.
Насіння гірчиці білої на 16,5-38,5% складається з жирної олії, і близько 0,2-1% гірчичної ефірної. Також, насіння багаті на білки, мінерали, омега-кислоти, а ще містять ряд ферментів. Саме тому, рослина знайшла своє застосування в кулінарії і медицині. Гірчична олія багата на вітаміни A, D, K, E, і вітаміни групи В.
Головним чином, білу гірчицю культивують заради олії, що міститься в її зернах. Також, ця рослина є прекрасним медоносом і добре дає як нектар, так і пилок. Мед, вироблений з цієї рослини, має приємний гіркуватий присмак, однак швидко кристалізується. З одного гектара білої гірчиці можна отримати близько 150 кг меду.
А ось молоду і свіжу гірчицю можна використовувати як корм для тварин, проте з часом рослина стає непридатною для вживання в їжу.
Крім кулінарії, білу гірчицю широко використовують в медицині і навіть косметології. Ще з давніх часів біла гірчиця вважалася цілющим продуктом, який допомагає нормалізувати травлення і покращує апетит. Але цим спектр «впливу» гірчиці не закінчується. Всі ми добре пам'ятаємо ще з малих років гірчичники, які накладали на грудну клітку і стопи хворого застудою або бронхітом. Сильний зігрівальний ефект досі високо цінується в білій гірчиці.
Зерна найвищої якості відносять до продовольчої категорії і ціна на гірчицю білу найвища, - лідерство в її виробництві ведуть Канада і США. Індія і Непал більше вирощують технічну гірчицю, яка йде в кормових цілях, а в Чорноморській зоні, до якої належить Україна, спеціалізуються на звичайній продовольчій гірчиці. І хоча чіткої межі між класами якості немає, одні країни вважають за краще вживати більш якісний продукт, інші - «просто гірчицю» не акцентуючи увагу на її відповідність стандартам.
Оскільки гірчиця є ефективною олійною культурою, вчені приділяють їй все більше уваги. Завдяки новим технологіям по вирощуванню, гірчиця може легко обігнати по врожайності ріпак - головне джерело для виробництва біодизеля. Саме з цією метою Індія не тільки вирощує свій продукт, а й імпортує.
Тому цілком ймовірно, що попит, а відповідно і виробництво гірчиці буде тільки зростати, що, власне, ми вже і спостерігаємо. Звичайно, в Україні поки ситуація носить ситуативний характер і аграрії не мають чіткої стратегії по вирощуванню білої гірчиці. Поки для них це резервна культура, якщо необхідно буде екстрене пересіювання, або ж як варіант сівозміни після зернових.
Ситуація сьогодні така: 90% від виробленого в Україні зерна йде на експорт, де з нього виготовляють олію, використовують в кулінарії і в медицині. Звичайно, в останні роки площа посівних під цю культуру зросла тільки завдяки тому, що ціна на гірчицю білу пішла вгору. Однак навіть за такий короткий термін, українські фермери встигли оцінити всі переваги вирощування білої гірчиці і вже зараз зізнаються, що при укладенні гарної угоди, рентабельність культури може досягати 100%.
Світовий ринок росте, а це значить, що внутрішньому доведеться відповідати на попит із зовні. Хорошим стимулом є і той факт, що є зацікавленість інших країн в українській готовій гірчичній продукції.