АЧС в Україні – та даність, з якою доводиться жити – АСУ
З року в рік, починаючи з 2012-го, АЧС знищує в Україні десятки тисяч голів свиней. Приймаються нові інструкції, переймаються чужі досвіди, витрачаються мільйони гривень і при цьому всього одна область на сьогоднішній день в нашій країні вважається вільною від цього вірусу. Яких втрат зазнали свинарі, як змінився український ринок свинини в цілому та який позитивний момент є від АЧС, розповів АПК-Інформ президент асоціації «Свинарі України» Артур Лоза.
– З початку 2017 року в Україні вже зареєстрована рекордна кількість спалахів африканської чуми свиней. Розкажіть, будь ласка, яких збитків зазнали аграрії та свинарські комплекси за цей час?
– Насамперед, ми говоримо про прямі та непрямі витрати. Якщо перші, скажімо, більш «локальні» – збитки господарств через втрачене поголів’я, відрахування з бюджету на ліквідацію спалаху, карантинні заходи тощо. То непрямі – глобальніші. Так, через АЧС в країні вітчизняна галузь свинарства втрачає інвестиційну привабливість, зростають ризики та вартість фінансових ресурсів, погіршується конкурентоспроможність свинини, порівняно з іншими видами м’яса, оскільки споживачі, чуючи про вірус, свідомо відмовляються від її купівлі. Як наслідок – знижується попит і, відповідно, ціни.
З моменту появи африканської чуми свиней у 2012 році і дотепер в Україні довелося ліквідувати понад 130 тис. голів свиней, з них 10 тис. – у 2017 році, і на сьогоднішній день заходи щодо вилучення і знищення поголів’я тривають.
За розрахунками експертів ЄБРР, оціночні втрати від АЧС у розрахунку на одну голову в господарствах населення складають 115 дол. США, на малих та середніх свинофермах – близько 200 дол. США, на великих промислових комплексах – 460 дол. США. Тож, за найскромнішими підрахунками, українські свинарі вже втратили майже 15 млн. дол.
Від АЧС постраждали 35 свиногосподарств (починаючи з 2012 року), усього в них ліквідували понад 116 тис. голів свиней. У перерахунку на гривні втрати склали майже 148 млн.
Якщо у 2012-2014 рр. вірус ширився Україною переважно серед дикого поголів’я, то, починаючи з 2015 року, він «зайшов» у присадибний та промисловий сектори. Тоді через АЧС вийшов з бізнесу крупний свинокомплекс «Калита», де ліквідували понад 63 тис. голів свиней.
Можна говорити про те, що у 2015 році характер поширення АЧС змінився, дикі кабани як вектор відійшли на другий план. В останні роки кількість випадків зростає у арифметичній прогресії. До того ж, абсолютно неможливо спрогнозувати, де наступного разу зафіксують спалах. Так, станом на сьогодні лише один регіон є вільним від АЧС, це Львівська область.
– Скільки держава компенсувала коштів фермерам після вилучення поголів’я?
– Згідно з даними Держпродспоживслужби, з 2012 року і до кінця липня 2017 року компенсація присадибним господарствам через АЧС перевищила 16 млн. грн. Цього року були суттєво збільшені обсяги фінансування протиепізоотичних заходів, але і цієї суми, як показує практика, недостатньо для ефективного стримування поширення АЧС. Про це свідчить статистика, яка фіксує появу нових спалахів.
– Розкажіть про нову Інструкцію з профілактики та боротьби з АЧС, наскільки вона допомагає знизити втрати поголів’я?
– Щоб не вдаватися у подробиці, зауважу, що порівняно з попереднім варіантом Інструкції, оновлена редакція є більш гнучкою. Це працює на користь галузі.
Так, наприклад, розширюються повноваження Державних надзвичайних протиепізоотичних комісій на місцях. Тобто, ДНПК зможуть оперативніше визначати зони захисту і нагляду. Така ж ситуація з лібералізацією поводження із поголів’ям. Свиней, у яких лабораторно підтвердять наявність вірусу, знищуватимуть відповідними методами (спалювання). Якщо ж тварини не заражені, їх забиватимуть на визначених ДНПК м’ясопереробних підприємствах під наглядом ветслужби. Така практика зменшить фінансовий тиск на виробника і скоротить кількість поголів’я, яке знищується.
Хоча є низка позитивних змін, все ж залишаються деякі претензії, які знайшли своє відображення у новій редакції Інструкції. Над нею працювали представники Асоціації спільно з експертами та фахівцями Держпродспоживслужби. Так, у ній передбачено введення поняття компартменту. Це стимулюватиме господарства дотримуватися найвищого рівня біобезпеки. В Інструкції прописана й відповідна процедура підтвердження такого рівня біобезпеки. Виробники, які засвідчать дотримання правил, матимуть додаткові преференції: збереження поголів’я при потраплянні в зону захисту АЧС, можливість експортувати продукцію з АЧС-неблагополучного регіону тощо. Сподіваємося, найближчим часом нова, вдосконалена Інструкція буде прийнята.
– Чому, на Вашу думку, зусиль держави та коштів, що виділяються, недостатньо, щоб зупинити розповсюдження вірусу в Україні? Хто і на якому етапі недопрацьовує задля отримання необхідних результатів?
– Складно дати однозначну відповідь. Досвід протидії АЧС у різних країнах показує, що це не спринтерська, а стаєрська боротьба. Тобто, елімінація цього вірусу надзвичайно складна через певні причини.
Так, маємо досвід Закавказзя, Росії, які першими постраждали від АЧС ще у 2008 році. Хворобу й досі не вдалося стримати. Схожа ситуація і в Прибалтиці – там кількість випадків «африканки» визначається сотнями. Це пов’язано з тим, що вірус вражає свиней і в домогосподарствах, і в промисловому сегменті, і в дикій природі. Власне, важкість контролю в дикій природі є основним чинником труднощів щодо запобігання хворобі. А в Україні є ще один додатковий фактор – неможливість відстеження руху поголів’я у присадибному свинарстві. Щоб взяти ситуацію під контроль, потрібно на законодавчому рівні ухвалити відповідні зміни.
– Україна, Болгарія та Румунія домовилися координувати зусилля в боротьбі з АЧС. Як Ви гадаєте, наскільки ефективною буде ця співпраця?
–Як бачимо, АЧС «вийшла» за межі країн колишнього СНД і потрапила у Прибалтику, потім Польщу, і от тепер – у Румунію та Чехію. Відтак, говоримо про те, що східні регіони ЄС також потерпають від АЧС. Тож, будь-яка консолідація є позитивною. Але, насамперед, Україна має вирішити низку внутрішніх завдань, націлених на боротьбу з «африканкою». Зокрема, це впровадження ідентифікації та реєстрації поголів’я у присадибному секторі. Коли така система буде імплементована, відстежувати ситуацію з хворобами поголів’я у цьому сегменті стане простіше. Крім того, запровадження реєстру переміщення свиней, відстеження продукції (від ферми до столу) тощо.
– Як вплинуло збільшення випадків АЧС на виробництво свинини в Україні?
– Якщо говорити про промислових виробників, то вони вже зрозуміли, що АЧС в Україні –та даність, з якою доводиться жити. Тому вони інвестують у покращення біобезпеки і будують плани щодо нарощення потужностей. З огляду на це, можна сказати, що крім негативного ефекту, АЧС має і позитивний нюанс –на захищені ферми не «зайде» ні «африканка», ні інший патоген.
– Який вплив має цей вірус на експорт свинини? Як змінилися обсяги поставок на зовнішні ринки з 2012 року?
– Стратегічно АЧС є перешкодою експорту свинини на зовнішні ринки. Так, минулоріч через цю хворобу від української свинини відмовилися Вірменія, Молдова, частково Білорусь (застосовує заборону до АЧС-позитивних регіонів).
Після того, як експорт «обвалився» унаслідок російського ембарго, наразі бачимо позитивну динаміку – з року в рік обсяги відвантажень української продукції зростають. Причому поставки відбуваються не лише на ринки колишніх країн СНД, а й далекого зарубіжжя – В’єтнаму, Гонконгу.
– В які країни на сьогоднішній день постачається українська свинина? Назвіть ключових експортерів.
– Для українських трейдерів ринок Грузії, який минулого року став відкриттям, тепер є основним напрямом збуту. За сім місяців поточного року на грузинський ринок поставили 2,5 тис. тонн продукції. Посилився попит з боку Грузії і на живець свиней. За вказаний період в Грузію було поставлено близько 20 тис. голів забійних кондицій.
Поступово зростає апетит до української свинини і на ринках Азії. Зокрема, понад 12% валютної виручки від експорту свинини – 994 тис. дол. США – надійшло за рахунок поставлених більше 0,4 тис. тонн свинини до Казахстану.
З лютого відбуваються поставки свинини до Туреччини, а у березні та травні – до Узбекистану, епізодичні поставки до Анголи – у травні та червні. Крім того, у перший місяць літа серед «нетипових» напрямків експорту відзначили Корею та Об’єднані Арабські Емірати.
Користується попитом українське м’ясо й у Гонконзі, туди спрямовують восьму частину експортних обсягів (близько 450 тонн). Проте, крім морожених свинячої грудинки та рульки, свого споживача там знаходять і свинячі субпродукти, зокрема морожені свинячі ратиці.
У 2017 році постачальники вітчизняних свинячих субпродуктів збільшили свою присутність на ринку Гонконгу. У результаті питома вага цього каналу збуту за аналізований період піднялася вище 45% (40% за підсумками 2016 року).
Ще популярніші українські свинячі ніжки у В’єтнамі, куди направляють понад половину всіх експортованих свинячих субпродуктів.
– Розкажіть про держпідтримку, яка на сьогоднішній день виділяється свинарям.
– У бюджеті передбачене певне фінансування. Насамперед, ідеться про механізм, який почали застосувати натомість спецрежиму ПДВ. Поки що давати оцінку його ефективності зарано. Висновки робитимемо ближче до кінця року, коли можна буде проаналізувати повну картину.
Серед інших механізмів – відшкодування вартості кредитів (зменшення кредитної ставки), зменшення вартості закупівлі певного обладнання тощо.
Але, з огляду на те, що ці всі інструменти заорганізовані, говорити про серйозні преференції для виробників напевно зарано. Їх реалізація залежить від наповнення бюджету, обсягів виділення коштів. Прикладом може бути програма компенсації вартості племінного поголів’я.
– Кабінет міністрів прийняв рішення збільшити держпідтримку племінного свинарства. Через який час український ринок відчує зміни від прийнятих мір?
– Ми говоримо про часткову компенсацію витрат на закупівлю племінних тварин. Програма такої держпідтримки розрахована на рік – з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року. Відшкодування не може перевищувати 2,4 тис. грн. за одну голову.
Але якщо у 2016 році свинарям відшкодовували лише витрати на закупівлю поголів’я вітчизняних порід, то зміни, внесені Кабміном, передбачають відшкодування вартості племінного молодняка незалежно від походження (включаючи завезений із-за кордону). А переважна більшість українських виробників працює з тваринами іноземних порід. Це зумовлено інтенсивністю виробництва, кращими показниками пісності тощо.
Проте наразі невідомо, чи отримають вітчизняні свинарі компенсацію. Цьогоріч на підтримку тваринництва у бюджеті закладено 170 млн. грн., 160 млн. грн. із яких, згідно з Проектом розпорядження Мінагрополітики, планують використати на погашення боргів – коштів, не виплачених у рамках попередніх програм держпідтримки. А різницю – 10 млн. грн. – найвірогідніше, направлять на компенсацію вартості племінного молодняка ВРХ.
За підрахунками асоціації «Свинарі України», на компенсацію вартості племінного молодняка, завезеного за 9 місяців року (жовтень 2016 року-червень 2017 року) треба майже 7 млн. грн. При цьому, розуміємо, що виробники продовжують оновлювати поголів’я, а тому до завершення дії програми ця сума може відчутно зрости.
Виходить, що кошти передбачені, але ми оцінюємо вірогідність їх отримання виробниками як не дуже високу.
– У цьому році Вашій Асоціації виповнилося 6 років. Розкажіть про основні досягнення в галузі за цей час.
– Від самого початку Асоціація розгорнула діяльність у різних напрямках – інформаційному, законодавчому, освітньому. АСУ моніторить тенденції на ринку живця на щотижневій основі, комунікує і з виробниками, і з переробниками свинини. Об’єднання має потужні інформаційні ресурси: сайт асоціації і pigua.info, а також журнал «Прибуткове свинарство», через які доносимо до свинарського загалу найактуальнішу інформацію.
Крім того, організовуємо і навчальні поїздки – регіональні семінари, присвячені питанням здоров’я тощо, закордонні тури. Асоціація також є співорганізатором щорічного Міжнародного конгресу «Прибуткове свинарство».
У законодавчих питаннях краще чують голос об’єднання, а не одного виробника, а за часи свого існування наша Асоціація вже має певний авторитет у профільних службах та міністерствах. Боротьба ведеться не силою, а на вищому рівні: залучаючи представників свиногосподарств (в основному своїх членів) представляємо інтереси бізнесу в робочих групах, домовляємося про організацію круглих столів з державними структурами для обговорення проблемних питань та надалі координуємо їх вирішення, безпосередньо беремо участь у написанні та внесенні змін до регуляторних документів, більше того, спільно з командою експертів почали законотворчу діяльність. Наприклад, вдалося внести зміни до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів»: коефіцієнт 100 змінили на 5, що дозволило зменшити суму до відшкодування у 20 разів. Наступний крок – досягли того, щоб на законодавчому рівні відмінили необхідність отримувати спеціальний дозвіл на надрокористування. Працювали й над Законом «Про побічні продукти тваринного походження, непризначені для споживання людиною». Згідно з початковим варіантом виробники мали б стерилізувати гній, що не відповідає світовій практиці.
Крім того, АСУ бореться з АЧС. Переважно за допомогою інформації: створює нормативну базу для контролю захворювання, залучає міжнародних експертів, проводить семінари, тренінги, випускає спеціалізовані брошури.
Наразі до об’єднання входить 37 господарств, а починали ми з 10. Наші учасники забезпечують 38% промислового виробництва свинини.
Бесідувала Юлія Шевченко, АПК-Информ
