Віспу птиці треба диференціювати від інфекційного ларинготрахеїту, парші, дерматонекрозів, що спричиняють стафілококи, дія мікотоксинів, гіповітаміноз А.
До віспи найсприйнятливіші кури, індики, голуби, цесарки, фазани, дрібні співучі птахи. Захворювання частіше реєструється в осінній і зимовий періоди. Восени переважає шкірна форма інфекції, в решту часу ураження слизових оболонок.
Попередній діагноз захворювання має бути підтверджений результатами лабораторних досліджень. До лабораторії зазвичай відправляють уражені ділянки шкіри, з яких роблять мазки-відбитки та гістозрізи для виявлення збудника.
Виділення вірусу здійснюють зараженням суспензією 9-12-денних курячих ембріонів. За наявності вірусу на хоріон-алантоїсній оболонці формуються віспяні вогнища, які зливаються між собою або ізольовані один від одного.
Виконують біопробу на неімунних курчатах, яким вірусовмісну рідину втирають у фолікули стегна. Також готують зрізи для гістологічного дослідження та забарвлюють їх за методом Морозова або Пашена для виявлення тілець-вкраплень Болінгера.
У мазках-відбитках зі зрізаних віспинок можна виявити й еозинофільні цитоплазматичні тільця Бореля. Серологічні дослідження проводять у РДП або РІФ, ПЛР.