На тему чисельності пасічників, зазначає він, існує дуже чимало спекуляцій. Називаються цифри від 200 до 400 тисяч. «Щоб отримати більш-менш реальну цифру, ми проаналізували структуру експорту за декілька років та вивели середню партію, яку ми закуповуємо (сьогодні це 900 кг). Враховуючи середній медозбір на рівні 80 тис. т, прийшли до того, що кількість пасічників в Україні не перевищує 100 тис.», – ділиться фахівець. За його словами, структура українського бджільництва дуже строката. Приблизно 60% меду виробляється в любительських пасіках, де кількість бджолосімей не перевищує 50. На долю професійних виробників, які обслуговують більше 200 бджолосімей, доводиться до 5% всього меду. 25% забезпечують середні пасічники. З огляду на таку структуру, в середньотерміновій перспективі Україна як швидко наростила обсяг експорту, ризикує так само швидко втратити обсяг виробництва. По-перше, це грунтується на економіці. Вона не влаштовує жодну з ланок, в тому числі пасічника.
Поточна собівартість виробництва меду не дозволяє бути пасіці самоокупною, якщо її розмах не перевищує 200 бджолосімей. Тобто малий і середній пасічник не може себе забезпечувати. З іншого боку, він не має достатньо коштів на розширення. Рано чи пізно перед цією категорією стане питання, чи варто продовжувати свою діяльність. По-друге, на сьогодні мед є єдиним джерелом доходу для пасічника і він дуже залежний від коньюнктури медового ринку, а вона зараз не дуже сприятлива. Третє – вік бджолярів. Середньовікова категорія пасічника, особливо дрібного, – це пенсіонер. Рано чи пізно перед цими людьми постане питання, а чи є сили продовжувати. І чи переймуть цю роботу його діти або внуки. Нагадаємо, в Мінагрополітики працюють над механізмами протидії загрозі загибелі бджіл.
