ЄС посилює контроль за вирубкою лісів: експорт української сої потрапляє під нові правила
Європейський Союз вводить нові жорсткі обмеження на імпорт товарів, пов’язаних із вирубкою лісів. Під дію цього регулювання потрапляє й українська соя — один із ключових експортних продуктів агросектору. Уже з 30 грудня 2025 року неможливо буде легально ввезти жодної тонни сої чи соєвого шроту до ЄС без документального підтвердження відсутності вирубки лісів на полях, де її вирощено.
Це передбачено Регламентом ЄС 2023/1115 (EUDR), який поширюється на цілий перелік чутливих до знеліснення товарів — зокрема, сою, каву, какао, пальмову олію, деревину та яловичину. Нові правила прямо вплинуть на цьогорічний український врожай, частину якого експортують у 2026 році.
Як пояснив виконавчий директор Асоціації «Дунайська Соя» в Східній Європі Володимир Пугачов, основними умовами для експорту до ЄС стануть: надання гео-координат полів, документальне підтвердження відсутності вирубки лісів після 2020 року, повна простежуваність партії продукції, а також підтвердження законності її походження. Причому імпортери в ЄС нестимуть відповідальність за дотримання цих вимог: у разі виявлення порушень їм загрожують штрафи до 4% річного обігу компанії.
Водночас, за словами Пугачова, наразі в Україні немає визначеного державного органу, уповноваженого видавати такі підтвердження. Тому аграріям варто завчасно подбати про документацію й домовленості з імпортерами.
Історичний врожай сої в Україні
Українські аграрії у 2024 році зібрали рекордний за всі роки обсяг сої — 6 млн 14 тис. тонн з площі 2,616 млн га. Середня врожайність сягнула 2,3 т/га, а в окремих областях — ще вища: 3 т/га у Хмельницькій, 3,1 т/га у Львівській і 3,2 т/га в Івано-Франківській. Найбільші обсяги збору зафіксовано у Хмельницькій (828 тис. тонн), Житомирській (540 тис. тонн) та Полтавській (494 тис. тонн) областях.
Експортний потенціал врожаю становить близько 3,5 млн тонн, а ще 2,2 млн тонн — піде на внутрішню переробку. При цьому 1,5 млн тонн соєвого шроту також буде експортовано. Основні ринки збуту — ЄС, Туреччина, Єгипет і новий напрям — Пакистан.
Втім, експерти прогнозують, що у 2025 році площі під соєю трохи скоротяться. Частина виробників, які тимчасово зайшли в цей сегмент торік, можуть відмовитися через невтішні фінансові результати та зростання цін на кукурудзу.
Програми підтримки й сертифікації
Асоціація «Дунайська Соя» реалізувала кілька ініціатив, покликаних адаптувати українських фермерів до нових вимог. Зокрема, у 2023–2024 роках діяв проєкт підтримки малих господарств — 50 виробників у 12 регіонах отримали компенсацію 15% вартості сертифікованого не-ГМ насіння сої та навчання з використання тестів на ГМО. Загальний обсяг допомоги склав понад 4,5 млн грн.
Також в Україні вже діє Програма Протеїнового Партнерства, що дає змогу безкоштовно сертифікувати не-ГМ сою, пройти лабораторні аналізи, забезпечити простежуваність і відповідність критеріям EUDR. За останні три роки програмою охоплено понад 1,6 млн тонн української сої — близько 25% загального обсягу не-ГМ сої в країні.
Україна — потенційний стратегічний партнер для ЄС
В Євросоюзі площі під соєю торік становили лише 1,14 млн га, а загальний обсяг виробництва — 3 млн тонн. При цьому річна потреба в імпорті сої та соєвого шроту сягає 33 млн тонн у перерахунку на соєві боби. Україна має шанс закріпитися як надійний постачальник і ключовий партнер ЄС у постачанні протеїнів для тваринництва — за умови адаптації до нових екологічних стандартів.
Нове регулювання ЄС — це не лише виклик, а й шанс для українського агробізнесу перейти до більш сталих і контрольованих моделей експорту, які відповідатимуть європейському законодавству вже на правах майбутнього члена ЄС.
