Індія та Китай інвестують мільярди в модернізацію зерносховищ
Індія та Китай масштабно розширюють свої потужності зі зберігання зерна, щоб підвищити продовольчу безпеку та зменшити втрати після збору врожаю. Завдяки державним програмам, що стимулюють зростання внутрішнього виробництва й одночасно стримують імпорт, обидві країни демонструють рекордні обсяги вирощування основних зернових культур.
В Індії очікують рекордних урожаїв пшениці та кукурудзи в сезоні 2025–2026 років, а врожай рису після дев’яти поспіль років зростання має стабілізуватися на рівні близько 143 млн тонн. Водночас сховища країни здатні розмістити лише близько 145 млн тонн, що покриває менше половини обсягів виробництва. Через застарілу інфраструктуру та відкриті майданчики підлога та до чверті зерна губиться внаслідок пошкоджень пестицидами, гризунами та вологи.
Щоб виправити цю ситуацію, уряд Індії оголосив про інвестиції в розмірі 15 млрд доларів США в модернізацію та будівництво сталевих силосів і сучасних зерносховищ.
Програма «Агромаркетингова інфраструктура» забезпечує субсидії до 33 % вартості проєктів для ферм і кооперативів. Завдяки цьому плану Індія має до 2028 року досягти повного покриття потреб у зберіганні власного врожаю, що дозволить знизити коливання цін і зміцнити запаси для соціальних програм.
У Китаї з 2014 року потужності зі зберігання зерна зросли на 36 %, але щорічні втрати після збору все ще складають до 14 % — це від 289 до 368 млн тонн. Щоб мінімізувати ці втрати, Пекін впровадив «чотири в одному» технології: автоматизоване завантаження, вентиляцію, фумігацію і постійний моніторинг умов у сховищі. Додатково держава субсидує будівництво нових силосів децентралізовано, переорієнтовуючи об’єкти ближче до виробників.
Економісти наголошують, що модернізація системи зберігання не лише зменшує потребу в додатковій сівозміні, а й надає можливість створювати стратегічні резерви та нарощувати експорт, як тільки будуть зняті діючі обмеження. Адже зниження втрат навіть на кілька відсотків може виявитися вирішальним для забезпечення продовольчої стабільності двох найбільш населенням країн світу.
