Україна втрачає позиції на ринку ЄС: експорт зерна різко скоротився
У сезоні 2025/26 експорт українського зерна до Європейського Союзу суттєво знизився, а лідерство в постачанні збіжжя до ЄС перехопили Канада, США та Бразилія. Про це свідчать аналітичні дані ринку.
Найбільш відчутне падіння зафіксовано у сегменті кукурудзи. Частка України в імпорті цієї культури до ЄС скоротилася більш ніж удвічі — з 56% або 5,78 млн тонн у попередньому сезоні до 26% або 2,15 млн тонн у поточному. Схожа динаміка спостерігається і в м’якій пшениці: українська частка впала з 67,3% (2,98 млн тонн) до 22,3%, що в абсолютних обсягах становить лише 479 тис. тонн.
Єдиним сегментом, де Україна продемонструвала певне зростання, залишаються нішеві культури — овес та сорго. Проте ці обсяги не здатні компенсувати втрати в ключових зернових позиціях.
На ринку олійних культур і продуктів їх переробки ситуація виглядає більш стабільною, попри загальне скорочення імпорту ЄС на 14%. Україна зберігає перше місце в постачанні ріпаку, хоча її частка зменшилася з 62% до 57% або до 1,06 млн тонн. Зниження пояснюється високим урожаєм у країнах ЄС та слабшим попитом з боку сектору біопалива.
Водночас різке падіння зафіксовано у сегменті ріпакового шроту — частка України скоротилася з 75% до 13%. У сої позиції також послабилися: частка України в імпорті ЄС зменшилася з 11,1% до 9,5% на тлі логістичних ризиків і жорсткої конкуренції з боку США та Бразилії.
Натомість у продуктах переробки сої українські експортери демонструють позитивну динаміку. Постачання соєвої олії до ЄС зросли майже в сім разів — з 21,2 тис. тонн до 148,7 тис. тонн, а частка України в цьому сегменті збільшилася з 17,9% до 48,3%. Також зросла частка соєвого шроту — з 3,1% до 4,4%, що відповідає обсягу близько 410 тис. тонн.
Аналітики зазначають, що скорочення експорту зерна до ЄС пов’язане із загальним зниженням імпорту в Євросоюзі, посиленням конкуренції на світовому ринку, а також логістичними та безпековими ризиками для українських постачальників. Водночас зростання експорту продукції з доданою вартістю може стати одним із ключових напрямів адаптації українського агросектору до нових умов.
